Витяжка, як завершальний штрих в інтерєрі Вашої кухні

   Асортимент відомих виробників кухонних витяжок дозволяє підібрати найбільш підходящу витяжку для найвишуканішої кухні сучасного чи класичного стилю.

  Дизайн, високотехнологічність, функціональність - основні складові, на яких акцентують увагу виробники сучасних витяжок.

  Звертаючи увагу на стиль, колір, форму, дизайн, комплектацію, потужність потрібно пам'ятати, що головна функція витяжки полягає у виведенні (нейтралізації)  з кухні запахів та парів, що утворюються під час приготування їжі. Тому ми не будемо зупинятися на характеристиці концептуальних дизайнерських вирішеннях, таких, як приміром сенсорні датчики, дистанційне керування, унікальність форми та оздоблення, а розглянемо лише базові функції, на які слід звернути увагу при першочерговому огляді даного приладу.

  Доказом високого стандарту виробу може слугувати присвоєний продукту знак якості - наприклад сертифікат ISO 9001

Варто також звертати увагу на шумність та рівень енергоспоживання.

  За принципом роботи усі моделі витяжок можна поділити на ті, що призначені для роботи у витяжному режимі (повітря виводиться назовні), та у фільтруючому (реконвекційному) режимі (повітря проходить через фільтри очистки від жирів та запахів, і потім, уже очищене, повторно потрапляє у приміщення).  

   Вибір технічного та дизайнерського виконання витяжки залежить від потреб, уподобань  користувача та конструктивних особливостей кухонних меблів.

  Додатково витяжки, що виводять повітря на зовні можуть комплектуватися вугільними фільтрами. Вугільні фільтри (фільтри тонкої очистки) призначені для вловлювання різноманітних запахів. Основу фільтра складає активоване вугілля, яке має високі абсорбуючі властивості, тому вугільні фільтри особливо корисні, якщо у приміщенні погана вентиляція. Усі вугільні фільтри є одноразовими: притягуючи на себе молекули забруднень, вони поступово забруднюються і потребують заміни.

 Звичайно, повністю видалити усі запахи з приміщення не допоможе ні найпотужніша витяжка, ні вугільний фільтр. Але мати на кухні витяжку з фільтром корисно незалежно від режиму роботи, оскільки він захистить двигун прибору,  допоможе краще очистити повітря на кухні та захистить Ваші  меблі та стіни від жирових відкладень і накипу.

 Але слід памятати, що у фільтруючому режимі витяжка втрачає до 25-30% потужності. Тому не варто ставити повний комплект фільтрів запропонований компанією-виробником, якщо у цьому немає прямої необхідності.

 Доведено, що надто довгий повітрохід чи повітрохід з безліччю вигинів (особливо під прямим кутом), погіршує ефективність роботи витяжки, зменшуючи тим самим її продуктивність, скорочуючи при цьому термін служби двигуна. Не варто забувати про необхідність продавити стовб повітря у вентиляційному каналі вашого дому (залежить від поверховості будинку). 

У витяжному режимі повітря з кухні повинно виводитись назовні з допомогою спеціального трубопроводу, що має діаметр достатньої величини (120 мм. і більше) і не надто довгої вигнутої форми. У фільтруючому режимі витяжка не приєднується до трубопроводу. При даній конфігурації важливо проводити правильне техобслуговування і при необхідності міняти вугільні фільтри.

 На якій висоті над варильною поверхнею необхідно встановлювати витяжку? На це запитання існують абсолютно чіткі вказівки: якщо варильна поверхня газова, то не менше 80 – 85см. Якщо варильна поверхня електрична, то можна закріпити витяжку трохи нижче  – від 70 см.

Розрахунок продуктивності витяжки

 Для того, аби досягнути максимально ефективної роботи кухонної витяжки, необхідно правильно розрахувати її потужність.

Для розрахунку необхідної потужності витяжки існує абсолютно чітка визначена формула: P=S x H x 12х 1,3,

де P – потужність витяжки в м3/год,

     S – площа приміщення,

     H – висота стелі,

  12 – норма СЕС по оновленню повітря в кухонному приміщенні (12 раз за годину)

  1,3 – коефіцієнт мінімального запасу повітря (враховує поверховість будинку, забрудненість вентиляційної  шахти, вигини і довжину повітроходу) 

Для максимально точного розрахунку можна скористатись скороченою версією формули P=S x H x 12 Наприклад, для кухні площею 15кв.м з висотою стелі 2,6 м формула виглядатиме наступним чином: 15кв.м х 2,6м х 12 = 468 м3/год. – це і є середня потужність, необхідна Вам. При цьому замість коефіцієнту мінімального запасу повітря до отриманого результату потрібно окремо додати необхідне значення:

кожен метр від шахти до витяжки  +10%

кожен вигин труби  +10%

резервна потужність  +10-20% (на випадок, якщо їжа пригорить)

 Бажано вибирати витяжку з деяким запасом потужності, тобто більш потужну і використовувати її на середньому режимі, що значно знизить шумовий рівень і продовжить термін експлуатації витяжного прибору.

 Поради з профілактичного догляду витяжки

Процедура очистки фільтрів витяжок дуже проста. Касетний металевий фільтр можна мити навіть у посудомийній машині, а жирові фільтри можна мити вручну з використанням миючих засобів. Завдяки цьому можна бути завжди впевненим у чистоті фільтрів Вашої витяжки. Турбота про фільтра є важливим моментом в процесі експлуатації кухонної витяжки.

 Металеві фільтри можна мити в посудомийній машині кожні 1–2 місяці, використовуючи звичайні миючі засоби для посуду.

 Вугільні фільтри необхідно замінити по мірі їх заповнення, в залежності від частоти використання витяжки. Або згідно інструкції виробника, що входить до комплектації витяжки. Одначе, також слід перевіряти їхню ефективність і замінити їх одразу, якщо ви відчуваєте неприємний запах, що виходить з витяжки замість надходження (реконвекції) чистого відфільтрованого повітря у приміщення.

 Що стосується корпусу, регулярно мийте його водою і хорошими миючими засобами всередині та зовні. Не забувайте, що перед проведенням будь – яких робіт всередині корпусу необхідно вимикати витяжку від живлення, виймаючи штепсель з розетки. Ніколи не використовуйте бензин, алкоголь, ацетон, хлорні розчини, оскільки вони токсичні і легко займаються. Найкращим варіантом миючих засобів є вода і мило.

Не забувайте – від чистоти фільтру та витяжки загалом, залежить чистота повітря у вашій кухні.

10 золотих правил догляду за кухонними меблями.

      Купуючи меблі на кухню, кожен з нас хоче, щоб вони служили якомога довше зберігаючи при цьому свій зовнішній вигляд. Та не правильна експлуатація, а також природнє старіння матеріалів, з якого виготовлений кухонний гарнітур призводять до появи механічних пошкоджень і швидкому псуванню меблів. Знаючи про це, виробники кухонних меблів, що цінують власну репутацію, до кожного проданого комплекту меблів для кухні разом із гарантійним листом додають інструкцію з чіткими правилами, дотримуючись яких можна досягнути найкращого рівня експлуатації на протязі довгих років. У даному випадку не розглядаються меблі, які уже, на момент покупки мають видимі дефекти чи виготовленні з порушенням технології виробництва. Отже, розглянемо десять  найпоширеніших правил щоденного користування меблів для кухні.

 1. Кухонні меблі повинні зберігатись та експлуатуватись в сухих та теплих

     приміщеннях, що обладнані опаленням та вентиляцією. При температурі не нижче + 10° і не вище +40°С при відносній вологості повітря 65-85%.

2. Меблі для кухні повинні бути захищені від тривалої дії прямих сонячних променів та близько розташованих опалювальних пристроїв, оскільки такий термічний вплив може викликати небажану зміну кольору ( потускніння ) фасадів. В окремих випадках можуть з'являтись тріщини лакового покриття.

3. Поверхні деталей кухонних меблів слід оберігати від потрапляння вологи, щоб уникнути розбухання каркасів, фасадів і стільниць, відклеювання кромок на бічних поверхнях.

4. Недопустимо потрапляння на лакові поверхні кухонних меблів рідин, що розчиняють лакофарбові плівки ( спирт, ацетон, бензин, тощо ).

5. Не допускається ставити на стільницю розжарені предмети. Бажано, щоб предмети, які Ви ставите на робочі поверхні, мали температуру не більше 100°С.

6. Не допускається проводити роботи пов'язані з механічною дією на покриття ( нарізка овочів, відбивання м'яса, тощо ). Усі роботи з гострими предметами необхідно проводити лише на спеціальних обробних дошках.

7. При ослабленні металевих кріплень їх необхідно підтягувати, запобігаючи можливій деформації та виходу з ладу.

8. Пам'ятайте, що більшість дверей кухонних шаф та тумб можуть відкриватись на кут не більше 110°. Будьте обережні, при спробі відкрити двері на великий кут, при надто різких рухах, петлі завіс можуть вийти з ладу.

9. При використанні меблевих виробів не слід прикладати надзвичайні зусилля для відкривання дверей, висувних ящиків та інших рухомих частин. Їх надійна робота забезпечується шляхом регулювання петель чи направляючих.

10. Для догляду за кухонними меблями слід використовувати спеціальні засоби, передбачені виробником. Для запобігання пошкодження поверхні меблів кухні неможна застосовувати зернисті ( абразивні ) порошки. Уникайте довготривалого зволоження деталей меблевого гарнітуру. Видалення пилу з поверхні елементів кухні слід проводити сухою, м'якою тканиною.

Магічна сила індукції

Ще кілька десятиліть тому неможливо було уявити, що на одній частині увімкненої конфорки плити може знаходитися сире яйце, а на іншій – смажитись яєчня. Демонстрація подібних трюків була під силу тільки ілюзіоністам. Поява електричних плит з індукційним принципом нагрівання зробила неймовірне очевидним
Явище електромагнітної індукції було відкрито Майклом Фарадеєм у 1831 р. Напевно, перші досліди геніального англійця, в яких демонструвалася поява наведеного струму в провіднику, що знаходиться поруч з іншим провідником струму, без прямого з’эднання між ними, «повітрям», багатьом теж здавалося цирковим трюком.
Повинні були пройти десятиліття, щоб електромагнітна індукція в повну силу
запрацювала в трансформаторах і електродвигунах, ставши основою світу електрики.
Перша індукційна варильна поверхня вийшла на ринок ще в 1987 р., але тоді вона так і не знайшла широкого застосування, як через дорожнечу, так і через насторожене ставлення споживачів до нового принципу підігрівання їжі.

Масове поширення індукційних кухонних приладів почалось через професійні канали: ресторанний бізнес встановлював високі вимоги до якості і швидкості приготування їжі, і витрати на придбання настільки дорогого обладнання у данному випадку були цілком виправдані. А витрати дійсно були чималими: перші індукційні варильні панелі були в кілька разів дорожче, ніж склокерамічні, при тому, що в них використовувалося одне і те ж скло. Однак згодом індукційні прилади були значно вдосконалені, і сьогодні їх ціна лише ненабагато перевищує ціну склокерамічних варильних панелей.
Індукційні панелі роблять перші успішні кроки і на нашому ринку, впевнено входячи до асортименту продукції практично усіх провідних виробників вбудовуваної кухонної техніки.

Принцип дії індукційного нагріву
У склокерамічних плитах зі звичайною конфоркою (спіральної, стрічкової або галогенною) тепло проходить наступний шлях: спочатку розжарюється нагрівальний елемент конфорки, потім – зона нагріву склокерамічного покриття плити, а вже від поверхні скла нагрівається дно посуду. Індукційна технологія нагріву відрізняється тим, що тепло виникає в самому дні посуду. Звідки воно там береться?
Під скляним покриттям плити знаходиться мідна котушка, по якій протікає
високочастотний електричний струм. Згідно законів, відкритих Фарадеєм, магнітне поле цього струму пронизуючи дно посуду, генерує у ньому
електрический струм. Дно каструлі являє собою не довгий дріт, а диск, тому струми в ньому ходять по колу, а не течуть лінійно. Ці вихрові електричні струми, що крутяться у дні каструлі і розігрівають дно, а з ним і їжу.

Є тільки одна умова, яка повинна в буквальному сенсі «залізно» дотримуватися: для того щоб індукційна конфорка працювала, дно посуду повинне бити виконано з матеріалу з чітко вираженими феромагнітними властивостями. Перевірку матеріалів на наявність таких властивостей робив у дитинстві кожен з нас, коли отримував у руки магніт: до одних предметів він не прилипав, до інших прилипав дуже охоче: це і були предмет из феромагнітного матеріалу. Під великим збільшенням можна було б розглядати в зрізі такого матеріалу області природної намагніченості (домени). У змінному магнітному полі відбувається часта зміна напрямку намагніченості цих областей, завдяки чому в днищі посуду виділяється тепло: енергія магнітного поля переходить у теплову.
Ніякої передачі тепла через склокераміку при цьому не відбувається. Якщо після закінчення готування скло і залишається теплим, то тільки тому, що воно нагрілося від дна каструлі, а не навпаки. Можна провести цікавий дослід, поклавши між склом і каструлею з водою аркуш паперу: під час нагрівання вода у каструлі закипить, але папір не згорить. Найбільш ефектно варіант цього досліду, який показують деякі демонстратори побутової техніки, виконується з використанням грошової купюри.
Вибір посуду
Який же посуд годиться для індукційної плити? Природно, тільки той, дно якого володіє феромагнітними властивостями, наприклад:

– посуд з нержавіючої сталі з феромагнітним дном;
– алюмінієвий посуд з феромагнітним дном;
– чавунний посуд.
А ось посуд з міді, алюмінію, жаростійкого скла та інших немагнітних матеріалів для такої плити не підійде.
Плюси індукції
Завдяки найбільш короткому шляху перетворення електричній енергії в теплову індукційні плити мають ряд переваг в порівнянні зі своїми конкурентками: вони швидко нагріваються, а енергії витрачають менше.
Індукційні плити вміють те, що і зовсім не під силу звичайним плитам. Наприклад, на короткий час (зазвичай до 10 хв) «перекидати» потужність однієї конфорки на сусідню. Цією функцією, яка називається "Бустер" (Booster) оснащені всі сучасні індукційні плити. Вона називається ще функцією інтенсивного нагріву.
　Для того, щоб конфорки могли «ділитися» одна з одною потужністю, їх групують попарно (до речі, сааме тому і не буває 3 або 5 – ти конфорочних індукційних варочних панелей). У кожній парі є лідер – так звана основна конфорка, і підлеглий – залежна конфорка. На двох їм виділяється, скажімо 3800 Вт потужності. У номінальному режимі основна конфорка споживає 3000 Вт. Але якщо господиня увімкне функцію «Бустер», то конфорка відбере на час ще 800 Вт у залежної конфорки і видасть всі 3800 Вт загальної потужності. Наприклад, такою парою може бути, передня ліва (основна) і задня права (залежна) конфорки або передня права (основна) і задня ліва (залежна) конфорки.
Індукційні варильні панелі ряду виробників обладнуються достатньо потужними конфорками, так що залежна конфорка, яка працювала скажімо, на потужності 1400 Вт може віддати своїй основній напарниці 800 Вт, а сама тим часом продовжувати працювати на залишкових 600 Вт.
Інший приклад потужної індукційної конфорки – варіо-панель. Цей виріб формату «доміно» має тільки одну конфорку, але режим «Бустер» їй і не потрібен: конфорка сама, без всякої напарниці видає потужність до 3500 Вт, що дозволяє використовувати на ній традиційну китайську сковороду WOK, для якої, як відомо, потрібен досить сильний нагрів. Ось на що здатна магічна сила індукції. Замінити газовий пальник великої потужності – це уже не жарти.

Розумна електроніка
Індукційні варильні панелі здатні розпізнавати наявність на своїй поверхні посуду з феромагнітним дном: без такого посуду вони просто не увімкнуться. Для того, щоб конфорка увімкнулася, зазвичай потрібно перекрити посудом не менше 70% її площі, причому важлива навіть не стільки площа перекриття, скільки кількість феромагнітного матеріалу над конфоркою. Наприклад, на варильних панелях може загоратися світловий нндікатор «U». якщо встановлений ​​на панель посуд має діаметр менше 80 мм. Індукційні панелі можуть навіть регулювати діаметр зони генерації вихрових струмів. Сенсори панелі «підженуть» діаметр зони нагріву під діаметр посуду, якщо він лежить в межах, допустимих для даної конфорки.